Побачив світ 1-2 номер журналу іноземної літератури «Всесвіт»,
виданий спільно з Польським інститутом у Києві. Він виявився наповненим яскравими творчими постатями та цікавими творами. У вступному слові директор Польського інституту в Києві Ярослав Ґодун, зокрема, відзначив, що у часописі «Всесвіт» і раніше друкувались твори відомих польських майстрів художнього слова, а затим коротко представив авторів – польських письменників, чиї твори є у свіжому випуску, подякував українським літераторам за надруковані літературознавчі статті та переклади. Отже, розповімо про них детальніше.
Традиційно журнал відкривається розділом «Поезія». Найстарший з представлених тут поетів – Владислав Броневський (1897-1962). Він у буремній молодості був прихильником робітничого руху, провідником соціалістичних ідей, що відбилось у багатьох творах. А водночас – активний боєць легіонів Пілсудського, відважний воїн Першої світової війни, відзначений найвищими польськими нагородами. Був і в’язнем НКВД... Багато в його долі інших драматичних подій, що свідчать про його невпокорену, діяльну натуру. Так само розмаїтий він і в поетичній творчості: в його книжках можна знайти справжню лірику, гротеск, соціальні мотиви (дещо й прямолінійні), філософське наповнення. Його поезії, перекладені Ігорем Пізнюком для цього видання, волають до трагедій ІІ Світової війни – до Майданку, до тіл замучених також з інших концтаборів, а також цим поезіям притаманні філософські роздуми про «плоди переможних борінь» у пам’яті онуків.
Схожі теми порушують і вірші Єжи Фіцовського (нар. 1924 р.), також перекладені Ігорем Пізнюком. Вражає припис-автограф, який передує віршеві «Сім слів» з свідчень єдиного вцілілого в’язня з концтабору в Белжеці Рудольфа Редера про останні слова хлопчика, зачиненого фашистами в газовій камері: «Мамусю! Але я був слухняний! Темно! Темно!». Цей вірш починається так:
Усе було використано
усі загинули але ніщо не гине
купа волосся що спало з голів
для фабрики гамбурзьких матраців
золоті зуби вирвані
від знечуленої смерті...
(пер. Ігор Пізнюк)
Болючий також вірш «Я розповім тобі історію»: (... я розповім іще теплу від освенцимських печей...)
А ось у циклі «Лист до Марка Шагала» відчутна летюча фантазія, подекуди гротеск автора. Інколи його поетична манера близька до Тувіма.
Єжи Фіцовський був в’язнем табору Павяк, брав участь у Варшавському повстанні, а в пізніші часи був учасником руху Солідарності; певний період у соціалістичні часи його творчість замовчувалась.
У перекладі Романа Лубківського представлена поема Константи Ільдефонса Гальчинського «Зачарована бричка». Як і в багатьох інших творах, у цій відомій поемі є поєднання ліризму, казковості, епатажу, романтики. Це один із дуже відомих творів, у яких поет втілив нові художні засоби вираження дійсності:
(...)
Запитайте Артура
не брешу, їй же бо!
Шість слівець (от культура!)
в телеграмі було:
ЗАЧАРОВАНА БРИЧКА.
ЗАЧАРОВАНИЙ КУЧЕР.
ЗАЧАРОВАНИЙ КІНЬ.
(...)
(пер. Роман Лубківський)
Також у часописі вміщена стаття Р. Лубківського про К. І. Гальчинського «Поет із сузір’я найближчого до нас».
У перекладі Ірини Карівець надруковані останні вірші нобелістки Віслави Шимборської, які ввійшли до збірки «Досить». У ній 13 завершених поезій, а також містяться фрагменти незавершених віршів.
І ця збірка засвідчує, що поетеса залишалась до кінця вірною своїй вражаючій парадоксальності з дещицею іронії:
ДОЛОНЯ
Двадцять сім кісток,
тридцять п’ять м’язів,
близько двох тисяч клітин нервових
у кожній пучці наших п’яти пальців.
Цього майже достатньо,
щоб написати «Mein Kampf»
або пригоди «Вінні-Пуха».
(пер. Ірина Карівець)
Поезія Урсулі Козьол преставлені добірками з книжок «Перельотом» і Супліки» в перекладах (С. Ш.) Остання збірка була номінована до нагороди НІКЕ в 2006 р. Це одна з найцікавіших і найглибинніших поетес в сучасній польській літературі. Вона вдумливий архітектор власної поетичної мови, уважна до деталей, гармонійно поєднує філософію та чуттєвість, сміливо досліджує теми ті, що «на грані» з небуттям. Вдало передає. водночас, притаманне багатьом відчуття певної хаотичності., скороминущості світу, «калейдоскопічності» подій.
ПЕРЕЛЬОТОМ
Димлять хмарами гори
хмар під ступнями море
де я буду чим я стану
як під землю дістанусь
Буду димом і тінню
і потрав’я корінням
і нечутним іменням
і губами каміння
розділюся з собою
вже не буду такою
а нечутне імення
змелють губи каміння
(пер. С. Ш.)
Також у поетичному розділі журналу – поезії професора полоністики Ягеллонського університету, відомої дослідниця сакральних поетичних текстів, зокрема творів Кароля Войтили – Зофії Заремб’янки. Переклала ці вірші Наталя Сидяченко.
Розділ «Проза. Драма», який за кількістю сторінок журналу в 4 рази перевищує поетичний, особливо заслуговує на вдумливе прочитання.
Ще й рік не пройшов після смерті всесвітньо відомого польського прозаїка і драматурга Славоміра Мрожека, який жив, крім Польщі, в багатьох інших країнах і послідовно відстоював демократичні перетворення в своїй Вітчизні. У цьому випуску він представлений низкою оповідань і фрагментами біографії. Особливо мене вразило оповідання «У млині, у млині мій пане-добродію». Якийсь моторошний, вражаючий реалізм, а водночас містика відчуваються в життєвій драмі мельника, хоча, власне, з ним нічого загрозливого для життя не відбувається, але ж «реально- нереальні» метаморфози відбуваються з його свідомістю! До того ж дуже важливе тут підґрунтя народної звичаєвості. Переклад – Ігоря Пізнюка.
П’єса на 2 дії Вєслава Мисливського «Реквієм для господині» представлена в перекладі Теодозії Зарівни. З цікавістю розвивається дія в постмодерністичній ейфорії характерів основних героїв, в яких багато психологічних знахідок для розуміння і сучасного життя. Діалоги відтворені майстерно.
Шанувальники детективів з насиченою фабулою зацікавляться дуже короткою повістю Марека Беньчика «Книга обличчя» про видатного майстра саме такого жанру, американського письменника Реймонда Чандлера, з нагадуванням про його славетного персонажа – каліфорнійського приватного детектива Філіпа Марлоу (переклад Світлани Сухарьової).
Гадаю зацікавлять читачів також оповідання Даріуша Бітнера «Початок», Павла Ґюле «Стіл», роман Єжи Пільха «Тисяча спокійних міст» – друк останнього буде завершений в наступному числі журналу. Переклав ці твори Ігор Пізнюк.
У розділі «Письменник. Література. Життя» читачі знайдуть статті добре відомих їм українських авторів: Юрія Андруховича, Оксани Пахльовської, Олександра Братчука, Анатолія Івченка, Миколи Рябчука, Дмитра Дроздовського. Романа Лубківського, Наталі Сидяченко.
На завершення хочеться подякувати редколегії журналу: Юрію Микитенку, Олегу Микитенку, Дмитру Дроздовському, Ніні Харчук за відкриття читачам ще одного вікна в літературний «Всесвіт».
СТАНІСЛАВ ШЕВЧЕНКО
