Dziś: niedziela,
13 czerwca 2021 roku.
Pismo społeczne, ekonomiczne i literackie
Archiwum 2015
Конференція
Бойове братерство і пошук тожсамості


O polsko-kozackiej współpracy wojskowej w czasach I RP debatowali
podczas pierwszego panelu konferencji: (od lewej) dr Z. Hundert, prof. dr hab. B. Czerkas, dr O. Alfiorow, prof. dr hab. M. Nagielski, dr O. Sokirko

На науковій конференції «Польсько-українська військова співпраця протягом історії» польські і українські вчені згадували про бойове братерство двох народів на полі слави.

Агресія Росії проти України стала фоном, на якому 16 грудня проходила ця наукова конференція. Символічно, що перше її відділення, присвячене бойовому співробітництву українців і поляків у 17 столітті, вів кандидат історичних наук Олександр Алфьоров, котрий є не лише науковцем Інституту історії Національної Академії наук України, але й прес-секретарем добровольчого полку «Азов». Другу частину модерував доктор Януш Одзємковский, професор Університету кардинала Стефана Вишинського у Варшаві.

Ця конференція, котрій передував дводенний візит Президента Польщі Анджея Дуди до України (14-15 грудня), була організована Посольством Речі Посполитої в Києві. Відкриваючи її, посол Польщі в Україні Генрик Літвін згадував про необхідність збереження пам’яті про бойове минуле поляків і українців як запоруку миру і співробітництва обох народів.

У конференції брали участь знані польські та українські дослідники. Польщу представляли доктори історії Мирослав Нагельський, Збігнєв Хундерт, Вольдемар Резмер та Ян Пісулінський. З української сторони виступали доктори Борис Черкас, Олексій Сокирко, Андрій Руккас та Ігор Срібняк.

Конференція торкалася питань військового співробітництва за засів ягелонської Речі Посполитої, а також періоду воєн за незалежність Польщі і України 1918-1920 років, зокрема союзу «Пілсудський-Петлюра». Так, професор Мирослав Нагельський згадав цілу низку битв і воєн, де спільно брали участь польські вояки й українське козацтво (Клушинська битва, Смоленська війна, битва під Охматовим (1644 р.) обидві Хотинські битви тощо). При цьому під час дискусії на конференції згадувалося й те, що в складі військ Речі Посполитої було чимало русинів; серед них, наприклад – Ян-Костянтин Загоровський, гусарський полковник, нащадок знаного волинського православного роду, який командував гусарами у битві під Годовом (1694 р.). З іншого боку, відомий дослідник козаччин Олексій Сокирко звертав увагу на те, що військовий устрій Гетьманської України багато в чому нагадував військовий устрій Речі Посполитої.  

Пан Руккас у своїй доповіді відзначав, що хоча союз «Пілсудський-Петлюра» не був рівноправним, однак польська сторона багато зробила для оснащення української армії, а «начельнік паньства» Юзеф Пілсудський був вірний союзником України навіть після поразки армії УНР. Зі свого боку, професор Вальдемар Резмер зверну увагу на те, що, на жаль, у польських школах мало знають про українських діячів часів війни за незалежність 1918-1920 рр., і що навіть серйозні вчені інколи дозволяють собі інсинуації стосовно того ж Симона Петлюри, що негативно пливає на образ цієї постаті у молодих поляків.

Пан Мирослав Нагельський повідомив на конференції, що зараз у Польщі готується академічна біографія Стефана Хмєлєцкого (1580-1630) – коронного стражника, під керівництвом котрого поляки і українці разом боронили Україну і Річ Посполиту від татарських набігів. Ця незаслужено забута постать гідна того, аби стати символом українсько-польського союзу і порозуміння. За життя Стефан Хмєлєцкий був популярним серед українського козацтва через свою відвагу і шанобливе ставлення до «степових рицарів». 

У конференції брав участь також Миколай Фальковський, представник фундації «Мости» Варшава), котра займається реставрацією пам’яток історії Речі Посполитої і Польщі на території України. Він розповів про проекти, які вже реалізовані (відновлення пам’ятника крилатим гусарам і панцерним у селі Годів на Тернопільщині, а також пам’ятника Адаму Міцкевичу у Збаражі), а також про ті, котрі планується реалізувати. Серед них – каплиця-мавзолей польських вояків у Зборові, присвячений пам’яті загиблих поляків під час першої світової війни та війни за незалежність Польщі в 1918-1920 рр. Пан Фальковський також повідомив про намір фундації «Мости» узяти участь у реставрації поховань вояків УНР на православному кладовищі у Варшаві. 

Кароль Язовський - другий секретар посольства Польщі в Україні розповів про один з проектів по створенню музейної палати та збереження останків  затонулого корабля річкового монітора ORP „Kraków“, першого військового корабля, побудованого  на польських верфях після здобуття незалежності в 1918 році. Він служив у складі Пінської військової флотилії до часу введення радянських військ на східні терени Другої Речі Посполитої і коли, через рекордно низький рівень води на Піні його залишив екіпаж, він був затоплений у притоці річки. Невдовзі піднятий з дна та відремонтований, згодом він брав участь у боях за Київ (під назвою «Смоленськ»), а потім, знову залишений екіпажем, пережив подібну історію - був затоплений командою. В даний час, його рештки лежать на дні однієї з заток Десни неподалік села Ладинка біля Чернігова.

Ведучий конференції керівник Відділу сприяння торгівлі та інвестиціям Посольствa Республіки Польща Бартош Мусялович, підкреслюючи необхідність захисту спадщини військової історії України, подякував за організацію та підтримку заходів в цьому напрямку фундації «Мости», органам місцевої влади там, де відновлюються пам'ятники, а також Іренеушу Дереку - віце-президенту Міжнародного товариства польських підприємців в Україні, яке серед іншого, було одним з організаторів та спонсорів цієї важливої конференції.

Юрій РУДНИЦЬКИЙ

Передплатити „Dziennik Kijowski” можна протягом року в усіх відділеннях зв’язку України